Макрозйомка. Обладнання для макрозйомки.

Використання змінної оптики, світлофільтрів.Організація зйомки в студії таза її межами.Розробка практичної частини.

Кадрування – це вилучення частин фотографії для більшої виразності або покращення композиції. Використовуйте інструмент «Кадрування» для кадрування та вирівнювання фотографій у програмі Photoshop. Інструмент «Кадрування» – неруйнівний: кадровані пікселі можна залишити для подальшої оптимізації меж кадрування. Інструмент «Кадрування» також передбачає інтуїтивні методи вирівнювання фотографії під час кадрування. Під час всіх операцій візуальні напрямні забезпечують інтерактивний попередній перегляд. Під час кадрування або вирівнювання фотографій попередній перегляд у реальному часі допомагає візуалізувати кінцевий результат. Кадрування фотографії На панелі інструментів виберіть інструмент «Кадрування» . На краях фотографії відобразяться межі кадрування. Накресліть нову область кадрування або перетягніть маркери в кутах чи на краях, щоб визначити межі кадрування на фотографії. (Додатково) Укажіть параметри кадрування на смужці керування. Параметри інструмента «Кадрування» у Photoshop Параметри інструмента «Кадрування» у Photoshop A. Меню «Пропорції» B. Поміняти місцями значення ширини й висоти C. Параметри перекриття Розмір і пропорції. Виберіть співвідношення або розмір для рамки кадрування. Можна також вибрати стиль, ввести власний або навіть визначити значення власного стилю для подальшого використання. Параметри перекриття. Виберіть варіант перегляду для відображення напрямних під час кадрування. Доступні такі напрямні: «Правило третин», «Сітка» та «Золотий перетин». Щоб переходити до параметрів по черзі, натискайте клавішу О. Параметри кадрування. Клацніть меню «Параметри» (значок шестірні), щоб визначити додаткові параметри кадрування. Використовувати класичний режим. Увімкніть цей параметр, якщо інструмент «Кадрування» потрібно використовувати так, як у попередніх версіях програми Photoshop (CS5 і більш ранніх). Автоматичний перегляд по центру. Увімкніть цей параметр, щоб розмістити вікно перегляду в центрі полотна. Показати кадровану область. Увімкніть цей параметр, щоб відобразити кадровану область. Якщо цей параметр вимкнено, переглядається лише кінцева область. Увімкнути екран кадрування. Використовуйте екран кадрування для накладання на відсічені області певного відтінку. Ви можете вибрати колір і рівень прозорості. Якщо ввімкнути параметр Автоматичне регулювання непрозорості, рівень непрозорості зменшується під час редагування меж області кадрування. Вилучити кадровані пікселі. Вимкніть цей параметр, щоб застосувати неруйнівне кадрування та зберегти пікселі, що лишаються поза межами області кадрування. Неруйнівне кадрування не видаляє жодного пікселя. Пізніше можна клацнути зображення, щоб побачити області поза межами поточної області кадрування. Увімкніть цей параметр, щоб видалити пікселі, які лишаються поза межами області кадрування. Ці пікселі буде втрачено, і вони будуть недоступні для подальшого коригування.

Фотозйомка пейзажів. Основи фотозйомки.

Основи пейзажної зйомки ч.1 Для багатьох людей, природа – це джерело натхнення, заряд позитивної енергії та справжнє місце відпочинку. Проте, коли ти – фотограф, окрім того, щоб просто насолоджуватися красою, яка тебе оточує та зберегти цю картинку у своїй пам’яті, ти ще відчуєш потребу зберегти її у пам’яті твого фотоапарату. Можливо, щоб переглянувши її, згадати ті почуття та емоції, які вирували у даний момент, а можливо для того, щоб ті ж емоції, завдяки твоєму фото, відчули й інші. А можливо, ти мрієш про те, щоб твоє фото прославило українську фотографію на міжнародних конкурсах. Мета в кожного своя. Проте часто буває так, що наше око розрізняє набагато більше, ніж здатна розрізнити фотокамера і передати те, що ти бачиш на екран фотоапарату. Все ж таки до досконалості наблизитися можливо. Що ж стосується зйомки пейзажних фото, щоб це зробити, потрібно слідувати декільком правилам, які точно стануть Вам в нагоді при виборі даного жанру. У цій статті ми поговоримо про перше та найголовніше правило пейзажної зйомки. Отже, перш за все, пейзаж слід фотографувати у так звану “золоту годину”. Золота година – це орієнтовно 20 хвилин до сходу сонця та близько 40 хвилин після сходу сонця (аналогічно із заходом сонця). У цей час світло м’яке, немає перепадів між світлими ділянками та тінями, завдяки чому фотографія буде однаково освітлена, без “завалів” у чорне чи пересвітів. Сонячним променям у цей період часу потрібно пройти в атмосфері довшу відстань, тому світло стає золотаве. А ще вагомим аргументом фотографування в цей час є те, що сонце світить збоку, завдяки чому тіні м’які та створюється хороша текстура. Цим правилом стараються користуватися усі пейзажні фотографи України, тому українські фотографії так захоплюють іноземців та передають їм красу нашої землі. Боржава прокидається із сходом сонця. Україна Боржава прокидається із сходом сонця А Ви при зйомці користуєтеся цим правилом? Чи готові Ви змусити себе на відпочинку, наприклад, у горах, встати о шостій годині ранку для того, щоб отримати бездоганні та правильно освітлені фото? Основи пейзажної зйомки ч. 2 Зробити гарну пейзажну фотографію – завдання не з простих. Часто навіть професійні та досвідчені фотографи стикаються із проблемою, як же зробити так, щоб побачена очима природня краса так само відображалася і на їхніх фотографіях. “Українська фотографія” знає декілька прийомів, які слід застосовувати у цьому жанрі, та із задоволенням поділиться ними зі своїми читачами. У нашій попередній статті ми говорили про перше та основне правило – правило “золотої години”. Детальніше про нього можете прочитати тут (Основи пейзажної зйомки ч. 1). Існує ще один перевірений прийом, який часто рекомендують використовувати у пейзажному фото. Стосується він кривих ліній у кадрі. Якщо лінії прямі – то кадр виглядає статично і у ньому не відчувається рух. Якщо ж у кадрі використовуються криві лінії, до яких добре адаптується людське око, то кадр виглядає динамічним та створює ефект присутності. Наприклад, якщо Ви знімаєте гірський пейзаж, то для такого ефекту рекомендується знімати стоячи на гірській стежці. Тоді глядач на Вашому місці буде уявляти себе. У нього складеться враження, що саме він у той час був в горах та фотографія сприйматиметься ним набагато краще. Також при виборі цього жанру слід користуватися загальновідомими правилами перспектив. Перспективи бувають двох видів: лінійна; тональна. Використовуючи основні правила лінійної перспективи щодо величини об’єктів по відношенню до їх розміщення та сходження усіх паралельних ліній в одній точці, Ви допоможете глядачеві сконцентрувати увагу на головних об’єктах фотографії. А ще, завдяки лінійній перспективі, матимете змогу передати просторове розташування об’єктів зйомки по відношенню один до одного та виділити головний об’єкт серед інших. Фото з використанням лінійної перспективи Фото з використанням лінійної перспективи Тональна перспектива допоможе Вам передати природні тональні переходи у Вашій фотографії. Якщо Ви зможете побудувати фотографію з поділом тональностей за принципом від найтемніших до найсвітліших об’єктів чи навпаки, то у Вашого глядача виникне відчуття глибинної протяжності об’єкту та тривимірного простору у фотографії. А Ви знайомі із правилами перспектив? Чи стараєтеся використовувати їх на практиці, щоб надати об’єму Вашій фотографії? Основи пейзажної зйомки ч. 3 Пейзажне фото – справа, яка потребує постійного вдосконалення та набуття нових навичок. Звичайно, осягнути усі тонкощі цього жанру відразу – досить важко, тому “Українська фотографія” і надалі намагається допомогти Вам розібратися в основах пейзажу, щоб Ваші фотографії подобалися і Вам, і Вашим близьким. У наших попередніх статтях ми говорили про основні моменти пейзажної зйомки – золоту годину та правило перспектив. Сьогодні ж ми поговоримо про маленький нюанс, який, проте, може зіграти чудовою складовою фотографії. Мова піде про використання людського силуету в кадрі. Людина на фоні величі природи Для чого це потрібно? Зокрема для того, щоб зробити кадр цікавішим. Якщо Ви хочете показати саме велич і могутність природи, хорошим трюком є зйомка людини на її фоні. Таким чином, глядач може собі уявити, якою, наприклад, за висотою є гора на фото, якщо на її фоні стоїть крихітна людина. Проте, ставити людину в кадрі будь-де – це досить поширена помилка. Зазвичай, усі новачки фотографують людину рівно посередині і, як насідок, це навпаки заважає при перегляді, адже неможливо розглянути пейзажні деталі, які знаходяться на фото. Людина знаходиться на лініях золотого січення Людина знаходиться на лініях золотого січення Людина – це яскрава і цікава точка, за яку людському оку легко зачепитися та почати розглядати фотографію. При використанні людського силуету в кадрі намагайтеся ставити людину не посередині, а у точках так званого “золотого січення”. Зрозуміти де ці точки дуже просто – поділіть умовно кадр двома вертикальними та двома горизонтальними лініями. Саме на перетині цих ліній розташовуються точки “золотого січення”, яке завжди використовується при побудові композиції кадру. Таким чином Ви отримаєте правильну композицію із головним та другорядним предметами та кадр, який цікаво буде розглядати. Правило ж це стосується не лише людини, але й, наприклад, тваринок чи інших оригінальних предметів у кадрі, які можуть потрапити у Вашу фотографію. Фотографія людини посередині пейзажу А Ви погоджуєтеся з тим, що пейзажне фото стає багатограннішим та цікавішим для людського ока при використанні людського силуету? Основи пейзажної зйомки ч. 4 Як ми вже говорили у попередніх статтях, пейзажна фотографія – тема досить цікава, проте, і складна водночас. Ми старалися допомогти Вам визначити у який час краще знімати пейзажі, яких правил слід дотримуватись та як зробити так, щоб Ваш пейзаж став цікавіший. І у нас залишилося ще одне вагоме питання, яке часто виникає у тих, хто ставить собі за мету сфотографувати гарний пейзажний знімок – яку техніку для цього застосовувати. У статті ми спробуємо допомогти Вам розібратися у цьому питанні, щоб Ваша українська фотографія була бездоганною. Отже, перш за все, поговоримо про загальні речі, які стосуються самої камери. Це: роздільна здатність близько 6 мегапікселів для того, щоб зображення було чітким навіть на широкоформатному друці; можливість зйомки у форматі RAW для того, щоб фотографії простіше піддавалися обробці; mAh (ємність) батареї фотоапарату. Чим більша ємність батареї, тим на довший час вистачає її заряду; ширококутний об’єктив, яким найкраще фотографувати цей жанр. Також у пейзажній фотографії використовується додаткове оснащення, зокрема, слід подбати про штатив. Завдяки штативу Ви уникнете можливості розмитого кадру та зможете використовувати довгу витримку для створення динамічності об’єктів. Використання штативу у пейзажі Ще один важливий фактор – додаткова батарея. Ця, нібито дрібничка, стає фатальною помилкою багатьох фотографів, особливо взимку, адже на холоді батарея сідає набагато швидше. Тому часто, бачучи гарний кадр, Ви вже, на жаль, не можете його сфотографувати. Проте, тут існує один трюк. Якщо дійсно забули додаткову батарею, а Вам ну просто необхідно зробити ще декілька кадрів, то розряджену батарею покладіть у якесь тепле місце, наприклад кишеню куртки. Коли батарея зігріється, то її заряду вистачить ще на декілька фото, одна із яких може стати Вашим найкращою фотографією. Ну і на кінець скажемо кілька слів про фільтри. Найбільш поширеним фільтром, який використовується при зйомці пейзажу, є поляризаційний фільтр. Цей фільтр дозволяє Вам збільшити витримку у кілька разів та зменшити яскравість на ступені експозиції. Можливості поляризаційного фільтру - пейзажна фотографія Також часто використовують світлофільтри. Наприклад, щоб збалансувати синій відтінок пейзажу, що часто спостерігається при його зйомці у туманну ранкову погоду, Ви можете використати світло-оранжевий фільтр 81В, який надасть фотографії теплішого відтінку. Або ж можете, навпаки, зробити, щоб пейзажна фотографія стала холоднішою і надати їй певної, бажаної Вами атмосфери. Також часто фотографи використовують так звані “фільтри нейтральної щільності”. Вони допоможуть Вам поглинути світло і зменшити потужність потоку світла. Різновидом таких фільтрів є градієнтні фільтри із плавним переходом від темної до прозорої частини. Сподіваємося, що наші коротенькі поради щодо технічної сторони зйомки пейзажів допоможуть Вашим українським фотографіям стати ще кращими! Особливості пейзажної зйомки. 1.Пейзаж. Види пейзажу. Пейзаж (фр. Paysage, від pays – країна, місцевість) – жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Зокрема, в пейзажній фотографії особливе значення надається побудові перспективи і композиції кадру, передачі стану атмосфери, повітряного і світлового середовища, їх мінливості. Перша фотографія, зроблена Жозефом Н’єпсом в 1826 році, була першою в історії пейзажною фотографією і зображувала вигляд на міські дахи. Зйомка проводилась повний світловий день. Дагеротипія, винайдена французьким художником Луї Дагером в 1839 році, вважається першим практичним способом фотографування – витримка була в межах від 15 до 30 хвилин. Тому її залюбки застосовували для зйомки пейзажів. Пейзажна фотографія – це свого роду портрет, але портрет не людини, а оточуючої нас природи. Роблячи пейзажну фотографію, автор в першу чергу прагне не просто сфотографувати географічну місцевість, а упіймати і зафіксувати на матриці камери неповторний стан природи. Цей жанр тільки на перший погляд здається простим та доступним. Насправді, окрім знання теорії і володіння практичними навичками, необхідне сприятливе поєднання цілого ряду обставин: погоди, часу зйомки, освітлення, а частенько – і удачі. Пейзаж, як жанр фотографії, можна поділяти на велику кількість видів і по змісту зображення, і по характеру зображеного на ній ландшафту. Для прикладу наведено лише декілька найбільш популярних напрямків: - архітектурний (архітектурні ансамблі, вписані в навколишній ландшафт); - індустріальний (загальні види промислових об’єктів в їх розмаїтті); - міський (міські види); - сільський (сільські види); - морський (фотографії моря, океану, пляжу, узбережжя і т.п.); - гірський (види гір та гірських краєвидів); - безпосередньо ландшафтний (поле, ліс, річка і багато інших). Також можна зробити умовну класифікацію пейзажних знімків за призначенням: - документальний пейзаж (з повною і достовірною фіксацією місцевості і стану природи); - художній пейзаж (пейзаж з точки зору живопису); - пейзаж на пам'ять (незліченна кількість знімків, що заповнюють домашні альбоми, комп’ютери, Інтернет). Безкінечне поділення пейзажів можна продовжувати на види та підвиди і по часу зйомки (вранішні та вечірні), і по сезону, і по погоді і за багатьма іншими ознаками. Одначе, слід зауважити, що іноді точно класифікувати пейзажний, і не тільки, знімок практично неможливо. 2. Основи побудови композиції пейзажної фотографії. Гарні фотографії природи передають дуже багато. Як відомо, композиція – це розміщення різноманітних візуальних елементів на знімку. Фотографи використовують лінії, окреслення, кольори, тон, баланс, симетрію, глибину, перспективу, баланс освітлення і інші елементи, щоб оживити зображення. Фотографії природи тоді гарні, коли їх смисл ясний і зрозумілий. Тому,при побудові композиції знімку, треба в першу чергу дотримуватись простоти. При фотографуванні пейзажу найбільш часто використовуються такі композиційні прийоми: 1.Використання правила золотого перерізу. 2.Дотримання правила третин (бажано не ділити кадр пополам, якщо це не є задумом). 3.Включення в кадр ліній: діагональних – для створення динаміки в кадрі (діагональ від лівого нижнього кута до правого верхнього – спокійніша композиція, діагональ від лівого верхнього кута до правого нижнього – більш динамічна композиція); вертикальних – для передачі висоти, горизонтальних – для створення більш спокійного настрою, вигнутих – для підкреслення більш витонченої і плавної композиції. 4.Лінії, що входять в кадр, як правило, не повинні його залишати ( за деякими винятками, наприклад, лінія горизонту у морському пейзажі тощо). 5.Місце в кадрі, залишене для утворення уявної динаміки об’єктів (до прикладу, нахилений стовбур, похилений старий будинок). 6.Створення урівноваженої композиції (коли краї знімку «не переважують» один одного). 7.Центр кадру по можливості повинен бути світлішим від країв. 8.Виділення головних композиційних елементів, коли другорядним відводиться роль фону. 9.Обрамлення меж кадру (навислі зверху гілки, листя). 10.Геометрія кадру (вертикальний, горизонтальний, квадратний або довільне кадрування фотографії в процесі обробки). 11.Включення в кадр непарного числа однакових композиційних елементів (об’єктів). 12.Композиційні елементи по можливості не повинні розміщуватись хаотично (бажано вибудувати їх в одну з геометричних фігур – трикутник, овал, коло …). 13.Вибір правильного або цікавого ракурсу (зйомка з дерева, лежачи на землі, асфальті, стоячи у воді). 14. Сюжетно важливий елемент краще розміщувати на знімку праворуч. 15. Таке розміщення об’єктів, ліній, планів, щоб при розгляді фотографії погляд глядача не виходив за межі кадру. Правила і канони існують для того, щоб вчити, допомагати, але не наказувати. І якщо, свідомо порушивши якесь правило, фотограф отримає більш цікавий кадр, то це буде його творча знахідка. 3. Прийоми пейзажної зйомки. Неможливо в межах конспекту розглянути велику кількість прийомів пейзажної зйомки, тому пропонується розглянути деякі найбільш актуальні з них. Перш за все варто розпочати з параметрів зйомки. Факторами, що визначають параметри зйомки, є величина діафрагми, витримки і світлочутливості в різних комбінаціях. Діафрагма визначається виходячи із сюжету знімку і параметрів об’єктиву. В більшості випадків пейзажна фотографія вимагає застосування більшої глибини різкості, тому діафрагма повинна бути прикрита для досягнення більшої ГРЗП. Якщо ставиться за мету виділити об’єкт зйомки, доцільно використовувати малі величини діафрагми для розмивання фону. Треба пам’ятати, що найбільш якісна картинка буде на середніх значеннях діафрагми. Витримка залежить від великої кількості факторів і кожного разу необхідно ретельно оцінити ситуацію перед зйомкою. При зйомці «стандартного» пейзажу у безвітряну погоду зі штативу витримка не грає особливої ролі, визначальним параметром буде діафрагма. А у вітряну погоду для «заморозки» листя чи трави, які гойдаються на вітрі, необхідно встановлювати коротку витримку. При зйомці без штативу необхідно не забувати, що для отримання різкого знімку витримка повинна бути не менше 1/f, де f – фокусна відстань об’єктиву (наприклад, зйомка проводиться з фокусною відстанню об’єктиву f 35мм, тоді витримка не менше 1/35 сек., f 50мм – витримка 1/50 сек.). Світлочутливість. Змінюючи світлочутливість, частко вирішуються питання правильної установки витримки. Проблемою цифрових камер є те, що з підвищення світлочутливості матриці певним чином погіршується якість знімка – виникають шуми. Тому в ідеалі, чим нижча світлочутливість, тим менше буде проявлятись шум і тим якісніший знімок можна отримати. Розглянемо основні особливості пейзажної фотозйомки: літній і зимовий пейзаж; зйомка осінню чи в похмуру погоду; вода і гори; нічний пейзаж; зйомка райдуги чи блискавки; зйомка архітектури. 1.Загальні рекомендації. При зйомці ландшафтів положення сонця слід обирати під кутом 45-600 до оптичної осі об’єктиву. Сонце повинне знаходитись збоку і дещо позаду камери. Зйомку краще проводити зранку чи звечора. В полудень фотографувати не рекомендується, позаяк зображення втрачає рельєфність із-за коротких тіней. Знімати, коли сонце знаходиться позаду камери, також не рекомендується – фотографії будуть плоскими, однотонними, без контрастів. Контрове світло виразно підкреслить силует об’єкта. Але варто слідкувати, аби промені не попали прямо в об’єктив, для цього рекомендується використовувати бленду. 2.Літній пейзаж. Чим більший інтервал яскравостей пейзажу, тим точніше повинна бути визначена експозиція (наприклад, дуже темний передній план на фоні білих хмар – інтервал яскравостей 1:500). Якщо на передньому плані розташовані світлі деталі композиції (наприклад,стовбури берез), то експозиція може бути менш точною. Повітряний серпанок, похмура погода ще більше зменшують контраст зображення, тим самим знижуючи вимоги до експозиції. Сонце, що сходить чи заходить. Щоб отримати більший диск сонця, належить фотографувати довгофокусним об’єктивом з одночасним застосуванням блакитного світлофільтру. Фотографуючи лісовий пейзаж, вибирають місце де дерева не дуже густо ростуть, наприклад, на галявині. Багато дерев, що ростуть поряд, вносять у знімок строкатість. Краще, якщо між переднім планом (два-три дерева) і заднім (багато дерев) буде розрив, наприклад, невеличка галявина. Такий кадр добре передає простір, і особливо, коли застосовується довгофокусний об’єктив. Фотографуючи в лісі, необхідно не забувати, що відблиски сонця, які пробиваються через листя, значно ускладнюють зйомку. Тому зйомку бажано робити тоді, коли навіть легенька хмарка прикриє сонце, що значно знизить контраст і проробляться деталі і на світлі, і в тінях. Витримку необхідно визначати по тінях. 3.Зйомка осінню та в похмуру погоду. При зйомці осінніх пейзажів в залежності від ситуації підвищують світлочутливість матриці. Фотографуючи дощ, необхідно як можна більше закрити діафрагму, щоб збільшити витримку. В цьому випадку дощові краплі будуть у вигляді полос і створять на знімку враження зливи чи сильного дощу. Треба тільки слідкувати, щоб краплі води не попадали на лінзу об’єктиву, бо це призведе до нерізкості зображення. Ефектні пейзажі будуть при фотографуванні в туманну погоду. Враження туману можна підсилити, якщо помістити перед об’єктивом сітку з рідкої шовкової тканини. Щоб передати глибину простору, в кадрі на передньому плані треба розмістити який-небудь темний предмет. 4. Зимовий пейзаж. У похмуру погоду зимовий пейзаж можна фотографувати з урахуванням рекомендацій для осінніх зйомок. Але треба враховувати, що він може бути похмурим, а часто і плоским. У яскраві сонячні дні контраст пейзажу особливо великий, що обумовлено поєднанням сліпуче яскравих відблисків снігу і, скажімо, темних дерев, особливо хвойних. Тому до фотографування сонячного зимового пейзажу треба підходити особливо ретельно. Зимові пейзажі краще фотографувати зранку або під вечір, коли косі промені світла утворюють подовжені тіні, які в свою чергу оживляють знімок і підкреслюють фактуру снігу. Сніг на знімку повинен бути добре проробленим, тому експозицію виставляють по снігу, а часто і збільшують на 1-2 ступені, щоб сніг не набув сірого відтінку. 5.Зйомка води. Якщо треба сфотографувати воду з невеликим брижами чи з невисокими хвилями, то роблять це при зустрічно-боковому освітленні під кутом 35-45О до оптичної осі об’єктиву. Воду проти світлі фотографують, коли промені від сонця. прикритого хмарою, падають на воду, утворюючи виразні блискучі полоси. Море краще знімати з високої точки. Тоді водний простір займає значну частину кадру і робить фотографію більш виразною. Прибій зазвичай знімають з нижньої точки з короткою витримкою 1/1000 с і коротшою. Проточну воду фотографують з довгими витримками (1/15 – 1/30 с). В цьому випадку буде легке «змазування» зображення води при різкому зображення статичних об’єктів пейзажу, що і надасть враження руху води. 6.Гірський пейзаж. В горах краще фотографувати рано вранці. В цей час повітряне середовище передається найбільш ефектно. Хмарна погода також сприяє отриманню більш виразних знімків. В сонячний день сюжет треба вибирати з темним переднім планом по яскравості якого і визначають експозицію. В такому випадку далина на знімку буде перетриманою і світлішою, чим передній план, що і підкреслить глибину простору і наповнить пейзаж відчуттям повітря, простору. Найкращим вважається бокове освітлення, тому що воно підкреслює форму гір, а просвічений косими променями серпанок створює враження глибини. Щоб отримати відблиски на поверхні льодовика, необхідно фотографувати при контровому освітленні. 7.Нічний пейзаж. Першою і основною проблемою, що виникає при нічній зйомці, - це недостатня кількість світла. І якщо у живописі художник малює фарбами, то у фотографії основою для всього є світло. І, на відміну від звичайної зйомки, вночі фотографу приходиться збирати світло по крупинкам. Але якщо вдень фотокамера «бачить» картинку так як і фотограф, то вночі все змінюється. Часто буває, що кадр, якби він був знятий вдень, не мав би ніякого смислового навантаження, а знятий вночі він становиться досить ефектним. Для фотографування нічного пейзажу повинно виконуватись дві основні вимоги. Фотокамера повинна мати ручний режим (М) або як мінімум можливість установки довгої витримки в режимі витримки (Tv). Для більшості сюжетів достатньо максимальної витримки до 8 сек. А так, як для зйомки нічних пейзажів потрібні довгі витримки, то другою обов’язковою умовою є застосування жорсткого штативу і вага якого мінімум в 2 рази більше за вагу камери (з цією метою можна підвісити на штатив додаткову вагу). Налаштування фотокамери на нічну зйомку: - переводимо камеру в ручний режим (М). Якщо такого режиму нема, переходимо в режим витримки (Tv) або в програмований режим (Р). - чутливість ISO виставляємо мінімально можливу в даних умовах, що дозволить знизити рівень шумів. - якщо камера знімає в режимі RAW, то переходимо в такий режим. Це дає змогу в подальшому коригувати кольори без загальної втрати якості зображення. Якщо камера не підтримує RAW, то встановлюємо баланс білого, що відповідає типу джерела освітлення (вуличні ліхтарі – «галоген», якщо місяць або просто небо – «похмурий день»). Можливі варіанти, але найкращого результату можна досягнути експериментальним шляхом. - налаштовуємо камеру на автоспуск (бажано з попереднім підйомом дзеркала, якщо така функція є), або використовуємо дистанційний спуск чи дистанційний тросик. - встановлюємо камеру на штатив. - переходимо в режим ручного фокусування – авто фокус в темноті працювати не буде. Якщо це «мильниця», то затискаємо діафрагму до 4, ставимо дистанцію фокусування до 2-2,5 метра (на короткому кінці зуму). При цьому глибина різкості буде від 1,5 метра до безкінечності. В дзеркальні камері необхідно наводити різкість на будь-який світлий об’єкт, що віддалений на потрібну відстань. Після того, як авто фокус «зачіпився», переключаємось на ручне фокусування. - компонуємо кадр і фіксуємо головку штативу. - якщо камера в ручному режимі (М), встановлюємо витримку і діафрагму. Витримка, як правило, від 1 до 8 сек., в залежності від освітленості. Діафрагму затискаємо до 4 – 5.6 , при цьому більшість об’єктивів забезпечує кращу чіткість об’єктів. - натискаємо спуск. 8.Зйомка райдуги чи блискавки. З метою отримання відмінних знімків райдуги необхідно дотримуватись двох рекомендацій. Для того, щоб підкреслити, виділити і зробити максимально насиченими кольори райдуги на фотографії, треба застосовувати круговий поляризатор. Достатньо знайти об’єкт (озеро, дерево, будинок …), який би вдало доповнив композицію знімка. Фотографії блискавки дуже драматичні і цікаві глядачеві, бо в дійсності ми можемо бачити блискавку кілька секунд. Зйомку блискавки можна виконувати автоматично та вручну. Автоматично блискавку фотографують за допомогою спеціального пристрою Lihtning Trigger. Цей пристрій закріплюється на камері і має вбудований сенсор, який реагує на світло блискавки і миттєво включає спуск затвора камери. Але цей пристрій дуже дорогий і використовується тільки деякими професіоналами. Фотографуючи блискавку в ручному режимі, передовсім необхідно обов’язково встановити камеру на штатив і включити режим нічної зйомки B (Bulb). В цьому випадку затвор залишається відкритим до тих пір, поки натиснута кнопка. Для утримання затвору відкритим необхідно користуватись спусковим тросиком. Камера наводиться на сцену, яка фотографується. Розпочинається зйомка з діафрагми f8. Перед цим треба переконатись, що для зйомки встановлений режим В. В момент спалаху блискавки натискається і утримується кнопка пристрою дистанційного спуску (тросика). На момент другого спалаху ще деякий час утримується кнопка, а потім відпускається. Можливо не з першої спроби, але таки вдасться сфотографувати блискавку. Головне, що перш за все необхідно дотримуватись техніки безпеки: не стояти під дощем, під високим деревом, на відкритій місцевості. Фотографувати блискавку необхідно з безпечної відстані. 9.Зйомка архітектури. Архітектурний пейзаж на перший погляд здається не самим складним: об’єкт статичний, можна завжди дочекатись підходящого моменту для зйомки, є можливість зробити чимало дублів. Будь-який міський мешканець може з легкістю знайти велику кількість привабливих об’єктів для зйомки неподалік від будинку. Красивий міський архітектурний пейзаж можна знайти і у себе у дворі, головне знайти у ньому щось оригінальне і виразне. Варто зазначити, що архітектурна фотографія є прямою спадкоємицею живопису італійських художників-пейзажистів, які працювали у галузі ведути (італ. veduta), що можна перекласти як міський архітектурний пейзаж. Як і кожного виду зйомки, у фотографуванні міського архітектурного пейзажу є свої закони, секрети і складності. – створюємо об’єм. Ідеальний час для зйомки – рано вранці або за 2-3 години до заходу сонця: сонце стоїть невисоко, промені падають збоку, світло розсіяне. Природні і м’які тіні надають будовам об’єму, а знімку – настрій і легкість. Ще один спосіб підкреслити об’єм – зйомка по діагоналі, з кута; споруди і інтер’єри отримують необхідну легкість, а в кадрі з’являється динаміка. Для таких робіт використовується ширококутний об’єктив, що ще сильніше збільшує простір у кадрі, створює ілюзію простору. –розставляємо акценти. Інколи цікаві архітектурні фотографії отримують при фронтальному ракурсі, коли автор хоче підкреслити і підсилити ритм елементів фасаду: колони, малюнки, вікна, що повторюються. Ширококутний об’єктив дозволяє зняти споруду цілком, не обрізуючи дах чи фундамент. –дивимось у глибину. Передаємо відчуття простору, використовуючи світлову чи повітряну перспективу. Поняття світлової перспективи можна пояснити так, що тон і контрастність об’єктів приглушуються по мірі виходу в глибину простору. Повітряна перспектива – це коли глибина простору проявляється за рахунок прошарку повітря між об’єктами зйомки і спостерігачем. Показати це допомагають дощ, сніг, пил, туман. Добитись схожого ефекту можна фотографуючи архітектурні об’єкти через листя, решітку огорожі. –визначаємо точку зйомки. Нормальна точка зйомки – це те, як ми бачимо об’єкти в житті, з висоти свого зросту: часто використовується при зйомці інтер’єрів, коли необхідно створити у глядача ілюзію присутності. Зйомка з верхньої точки надає фотографії відчуття польоту, простору і безкінечності: пістряві дахи будинків, що виходять за горизонт, особливий рисунок вулиць, панорама міста – в цьому випадку об’єктом зйомки виступає цілий архітектурний ансамбль, а не окрема споруда. Монументальність, величність і благородство споруди прекрасно передаються при зйомці з нижнього ракурсу. В цьому разі фоном становиться небо. –граємо на контрастах. Будь-яка гра на контрасті – великого і малого, темного і світлого, динамічного і нерухомого – буде корисною. 4. Збалансованість кадру. Передній, середній і задній плани. Одним із різновидів перспективи у фотографії є використання багатопланових зображень без очевидної участі ліній. Для простоти в фотографії розрізняють три основних плани: передній (ближній), середній, задній (дальній), які добре видно на фото. В більшості випадків розташування планів при зйомці пейзажів є процесом безперевним, однак бувають і зображення, в яких один з планів відсутній. Властивість планів передавати простір грунтується на геометричних законах перспективи, а також на досвіді глядача, який зафіксував відносні розміри об’єктів, і співвідносить розміри предметів, розміщених на площині фотографії, з реальним їх розміщенням в просторі. При цьому величезне значення, в першу чергу, має передній план. В реальності людина, знаходячись на природі, часто навіть не помічає передній план, який знаходиться на периферії нашого зору. В цьому прихована причина відсутності передніх планів на аматорських фотографіях. Наш мозок аналізує картину в цілому, створюючи об’ємне зображення. Однак плани є одним з елементів мови фотографії і при зйомці завжди бажано вибирати таку точку зйомки, щоб передати багатоплановість картинки. При порівнянні наступних фотографій видно, що наявність переднього плану суттєво «оживляє» зображення і надає йому глибину і ефектність. Зображені на передньому плані в нижньому правому куті очерет та частина берега річки передають об’єм. На роль переднього плану можуть включатись будь-які об’єкти: люди, пороги на річці, каміння, дерева та інші, і навіть тінь від дерева чи від інших предметів. Тому, перед тим, як фотографувати пейзаж, необхідно оглянутись кругом і віднайти точку зйомки, при якій у кадр попадають предмети переднього плану. Однак змінити точку зйомки не завжди можливо, тому в цьому випадку можна злегка нахилити камеру чи присісти так, щоб підняти лінію горизонту, а на передньому плані будуть листя чи трава. Треба пам’ятати, що не всі предмети можуть претендувати на створення переднього плану. Інколи вони тільки захаращують знімок і відволікають увагу глядача. Краще за все, як на передньому плані будуть достатньо великі предмети з цікавою структурою, до того ж більш темні, ніж на середньому та далекому плані, тоді в передачу просторового відчуття включиться тональна перспектива. Варто зауважити, що включення в зображення декількох елементів композиції (плани, перспектива, тональність, лінії тощо) значно підвищує його художню цінність. 5.Обладнання для зйомки пейзажів. Фотографувати пейзажі можна будь-якою камерою. Інша справа, що дзеркалки, камери зі змінною оптикою дозволяють отримати більш якісну картинку і простіше вирішити творчі задачі. До основного обладнання, яке застосовується для фотографування пейзажів, відносяться об’єктиви, штатив, світлофільтри. 1.Об’єктиви. Частіше за все для зйомки пейзажів вибирають короткофокусні об’єктиви, у яких ширший кут огляду і більша глибина різкості. Вони дозволяють включити в кадр досить багато простору і не залишають за рамками кадру ті деталі, без яких знімок втрачав би свою виразність. Об’єктиви з більшою фокусною відстанню, f 70 мм і більше, досить сильно обмежують простір кадру, і чим більша фокусна відстань, тим більше об’єктив наближає, відсікаючи цікаві подробиці. Професіонали більше використовують короткофокусні об’єктиви з фіксованою фокусною відстанню, які, будучи більш простими за конструкцією, дають більш якісну картинку. Але можна використовувати і короткофокусні зуми: 10-20мм, 12-24мм, 18-35мм… Для переважної більшості аматорів влаштує використання штатних зум-обєктивів на короткому фокусі. Варто мати на увазі, що ширококутні об’єктиви роблять помітні геометричні спотворення по краях кадру. Тому треба знімати так, щоб потім кадр можна було б обрізати, не втративши сюжетно важливих деталей, або старатись використати спотворення в якості художнього ефекту. 2.Штатив. Ще одним обов’язковим предметом екіпірування фотографа для зйомки пейзажу є штатив. Дуже часто фотограф змушений знімати в умовах недостатньої освітленості – на світанку та на заході сонця, а інколи і вночі. При такій довгій витримці зйомка з рук становиться практично неможливою. Та і в ясну погоду, коли освітлення вистачає, зйомка з штативу дозволяє уникнути струсу камери і добитись ще більшої різкості. Бажано використовувати достатньо важкий і стійкий штатив. У багатьох сучасних штативів є спеціальний гачок, до якого прикріплюється додатковий вантаж, щоб підвищити стійкість штатива. Вибираючи штатив, необхідно звернути увагу на те, яку вагу він може витримувати. Цифра повинна перевищувати вагу камери у півтора-два рази, щоб була можливість витримувати і вагу довгофокусного об’єктива. Головка штатива повинна повертатись плавно і надійно кріпитись у потрібному положенні. 3.Світлофільтри. При зйомці пейзажу найчастіше використовують градієнтний та поляризаційний фільтри. Градієнтний фільтр допомагає знизити контрастність кадру, пропрацювавши небо, яке без градієнтного фільтру дуже часто виходить блідим і невиразним. Поляризаційний фільтр відсікає частину відбитих променів, зменшує відблиски на воді та склі, робить кольори більш насиченими, прорисовує хмари і робить рослинність біль соковитою. Ще одним популярним фільтром у пейзажистів є нейтрально-сірий. Цей фільтр допомагає знизити кількість світла, що попадає на матрицю, що буває потрібним аби ефектно «змазати» воду під час руху при зйомці вдень, використовуючи довгу витримку.

Фотозйомка дітей у павільоні.

Дитяча зйомка - це цілий напрям у фотографії, яке вимагає до себе іншого підходу, ніж звичні зйомки дорослих людей. Ритм дитячої фотосесії відрізняється від звичного ритму студійної зйомки моделей. І якщо дорослим необхідно десь від півгодини, щоб розгойдатися і звикнути до ситуації, то діти, навпаки, найбільш уважні і посидючіші на самому початку, а зйомку більше години їм складно витримати. Тому, фотографуючи дітей, наберіться терпіння. Відразу зазначу, що керувати маленькими моделями у вас вийде не завжди; прохання сидіти спокійно і посміхатися, тримаючи дбайливо вручений вами реквізит, можуть просто ігноруватися. Але не лякайтеся - за поведінкою маленьких непосид стежитимуть їхні батьки. Як правило, вони розміщуються за спиною фотографа, активно розважають своє чадо і переводять ваші прохання на доступний дитині мову. Перед зйомкою, зрозуміло, необхідно познайомитися з вашою майбутньою моделлю і спробувати подружитися. Зазвичай я прошу батьків принести з собою в студію кілька улюблених іграшок дитини і розкладаю їх в потрібному нам місці. Спробуйте пограти з малюком, залучаючи в гру батьків, адже ви для дитини поки ще - зовсім стороння людина. Спочатку дитина може вас навіть злякатися і почати вередувати. Не поспішайте, поспілкуйтеся з батьками, заховайте на час камеру - вам необхідно відновити довіру малюка. І заздалегідь намітьте план зйомок, це заощадить час в процесі. Отже, перша порада - залучайте дитину в гру. Коли йому стане з вами цікаво, то він зможе потерпіти і факт зйомки. Для цього не обов'язково будувати пики і видавати незрозумілі звуки. Порадьтеся з батьками; як правило, вони знають унікальні способи впливу на своє чадо. І ще - НЕ нависає громадою над дитиною. Дітей краще знімати з положення сидячи, тим самим стаючи, по суті, одного з ними зростання. Це - найкращий ракурс для зйомки маленьких моделей. До того ж, так зручніше розмовляти з малюками і пропонувати їм різний реквізит. Найголовнішою особливістю дитячої фотосесії є жорсткі тимчасові рамки. Потрібно бути готовим до цейтноту. Необхідно чітко розпланувати все до приходу моделі, пам'ятаючи, що навіть самий витривалий дитина не витримає на майданчику більше години. Тому продумайте заздалегідь, де, що і як ви будете знімати. Спочатку зробіть базові знімки, які не вимагають великих зусиль від малюка. Якщо вам необхідно щось поміняти в кадрі, відпустіть дитини до батьків, нехай в цей час він займеться чимось цікавим. Звідси друга порада - обговоріть і обрисуйте знімаються сцени заздалегідь разом з батьками моделі, підготуйте певні наряди під різні локації. Робіть все швидко, ваша підготовка не повинна займати занадто багато часу. Особливо це відноситься до постановки світла, про що ми детально поговоримо нижче. Рада три, досить універсальний, - візьміть з собою мильні бульбашки, вони дуже веселять і розважають дітей. Це допоможе отримати живі природні кадри. Трохи про вік Зараз я спробую охарактеризувати труднощі кожного вікового періоду юних моделей при фотографуванні. До півроку дітей, як правило, знімати дуже важко, так як у них досить складно викликати потрібні емоції. Період від 6 до 9 місяців набагато продуктивніше і цікавіше. Уже кероване настрій дасть можливість отримати на знімках ангельські личка з широко відкритими очима. Дітки розглядають те, що їм показують, спокійно лежать або сидять. Тут можна використовувати фактурну красиву ліжечко або кошик, цікаві костюми в якості реквізиту. У рік-два у малюків починає проявлятися характер, і тут вже будьте готові до імпровізації. Адже можливо, що всі ігри, які ви заздалегідь приготували, виявляться зовсім не цікаві дитині. У цей період не варто замислюватися складних постановочних фотосесій, краще ловити дітей в динаміці, за грою. У три-чотири роки дітям дуже важко довго перебувати на одному місці, тому знімальне простір перетворюється на майданчик для активних ігор. І ваше завдання - організувати цей майданчик так, щоб дитина грав там, де необхідно для зйомок. А коли він захоплений грою, вам легко ловити його емоції. Ближче до 5 років діти вже можуть позувати, з ними набагато простіше домовлятися. Наприклад, можна попросити прийняти певну позу, сісти за стіл і взяти книгу в руки, зробити здивоване обличчя. Тут якраз можна робити постановочні художні кадри: дитина в ролі вченого, письменника, художника і так далі. Повинен сказати, що набагато цікавіше знімати двох дітей, ніж одного, але це і складніше. Тут емоції одну дитину повинні збігатися з емоціями іншого. Якщо цього зовсім не виходить, треба дати час дітям знайти спільну мову, підкинути їм спільне завдання і знімати, як вони виконують заданий. Як бачите, кожен віковий період має свої особливості. Необхідно, плануючи фотосесію, враховувати вік моделей, їх характер і інтереси, про які намагайтеся заздалегідь дізнаватися у батьків. Який світло використовувати при зйомці дітей Чи шкодить дітям світло спалахів? Можна з повною впевненістю відповісти, що ні, не шкодить. Дітей в студії знімають без застосування жорсткого світла, який засліплює і б'є по очах. Найчастіше використовується студійний світло, пропущений через софтбокс і його інші модифікації, тобто досить м'який. Софтбокси, як і октобокси, застосовують в дитячій зйомці з кількох причин. По-перше, діти непосидючі. А ці джерела світла дають широкий світловий потік, що дозволяє максимально підсвітити нашу сцену, навіть якщо дитина вибіжить з центру кадру. По-друге, маленькі діти зазвичай асоціюються з чимось повітряним і легким, а саме софтбокс дає м'які тіні і згладжує кути там, де вони є. Адже навіть портретна тарілка для зйомки дітей може виявитися занадто жорстким інструментом. Отже, давайте розберемо найпростішу постановку світла з одним джерелом. Зверніть увагу, що стіни приміщення, в якому зроблений цей знімок, повністю білі. Вони служать основою додаткового відображення, що дає ще більше світла в кадрі. Для дитячих зйомок я найчастіше використовую октобокси. Навіть з одним джерелом світла можна добитися цілком хороших результатів при правильному його використанні. Ніколи не ставте його прямо навпроти моделі, намагайтеся, щоб він знаходився по діагоналі від неї. Слідкуйте за тіньовим малюнком, в дитячій фотографії ідеальні зображення з м'якими світлом і тінями. Нагадаю настройки, які ми виставляємо при студійній зйомці. Витримка, як правило, - 1/125, мінімальне значення ISO - 100-200 одиниць, значення діафрагми може змінюватися по ходу зйомки, але в середньому становить f / 8. А тепер розглянемо більш складну постановку світла. При такому рішенні зображення буде мати більш об'ємний світло-тіньової малюнок. В даному випадку ми додали ще одне джерело світла, який виконує роль бічного (контрового) освітлення. В якості додаткового джерела можна використовувати і софтбокс, і стріпбокс, і навіть парасолька на відображення. Схема постановки буде виглядати наступним чином. Октобокс також встановлюється по діагоналі від моделі і дивиться насадкою в підлогу. Світлові схеми досить прості, але дієві. Та й не повинні вони бути складними і важко налаштованим, тому як діти нетерплячі і рухливі. І якщо світло у вас налаштований на конкретну точку і конкретний ракурс, то задуманий кадр може і не вийти. Один з незаперечних бонусів дитячої зйомки - відсутність необхідності в макіяжі. Але, тим не менш, особа можна припудрити, щоб уникнути відблисків на шкірі при студійному світлі.

Фотозйомка дітей. Характеристики та настройки.

Cъёмка детей в студии Дата публикации: 16.11.2017 Съёмка детей в студииNIKON D600 / 50.0 mm f/1.8 Установки: ISO 640, F3.2, 1/160 с, 50.0 мм экв. Детская съёмка — это целое направление в фотографии, которое требует к себе иного подхода, нежели привычные съёмки взрослых людей. Ритм детской фотосессии отличается от привычного ритма студийной съёмки моделей. И если взрослым необходимо где-то от получаса, чтобы раскачаться и привыкнуть к ситуации, то дети, наоборот, наиболее внимательны и усидчивы в самом начале, а съёмку более часа им сложно выдержать. Поэтому, фотографируя детей, наберитесь терпения. Сразу отмечу, что руководить маленькими моделями у вас получится не всегда; просьбы сидеть спокойно и улыбаться, держа заботливо вручённый вами реквизит, могут попросту игнорироваться. Но не пугайтесь — за поведением маленьких непосед будут следить их родители. Как правило, они размещаются за спиной фотографа, активно развлекают своё чадо и переводят ваши просьбы на доступный ребенку язык. Психология съёмки: советы NIKON D700 Установки: ISO 320, F2.2, 1/125 с, 50.0 мм экв. Перед съёмкой, разумеется, необходимо познакомиться с вашей будущей моделью и попробовать подружиться. Обычно я прошу родителей принести с собой в студию несколько любимых игрушек ребёнка и раскладываю их в нужном нам месте. Попробуйте поиграть с малышом, вовлекая в игру родителей, ведь вы для ребенка пока ещё — совершенно посторонний человек. Поначалу ребенок может вас даже испугаться и начать капризничать. Не торопитесь, пообщайтесь с родителями, спрячьте на время камеру — вам необходимо восстановить доверие малыша. И заранее наметьте план съёмок, это сэкономит время в процессе. NIKON D600 Установки: ISO 200, F3.5, 1/125 с, 50.0 мм экв. NIKON D600 Установки: ISO 200, F3.5, 1/125 с, 50.0 мм экв. Итак, первый совет — вовлекайте ребёнка в игру. Когда ему станет с вами интересно, то он сможет потерпеть и факт съёмки. Для этого не обязательно строить рожицы и издавать непонятные звуки. Посоветуйтесь с родителями; как правило, они знают уникальные способы воздействия на своё чадо. И ещё — не нависайте громадой над ребенком. Детей лучше снимать из положения сидя, тем самым становясь, по сути, одного с ними роста. Это — самый лучший ракурс для съёмки маленьких моделей. К тому же, так удобнее разговаривать с малышами и предлагать им различный реквизит. NIKON D700 Установки: ISO 320, F2.2, 1/125 с, 50.0 мм экв. Самой главной особенностью детской фотосессии являются жёсткие временные рамки. Нужно быть готовым к цейтноту. Необходимо чётко распланировать всё до прихода модели, помня, что даже самый выносливый ребёнок не выдержит на площадке больше часа. NIKON D600 Установки: ISO 200, F4, 1/125 с, 50.0 мм экв. Поэтому продумайте заранее, где, что и как вы будете снимать. Вначале сделайте базовые снимки, которые не требуют больших усилий от малыша. Если вам необходимо что-то поменять в кадре, отпустите ребёнка к родителям, пусть в это время он займётся чем-нибудь интересным. Отсюда второй совет — обговорите и обрисуйте снимаемые сцены заранее вместе с родителями модели, подготовьте определённые наряды под разные локации. Делайте всё быстро, ваша подготовка не должна занимать слишком много времени. Особенно это относится к постановке света, о чём мы подробно поговорим ниже. Совет три, довольно универсальный, — возьмите с собой мыльные пузыри, они очень веселят и развлекают детей. Это поможет получить живые естественные кадры. NIKON D600 Установки: ISO 200, F4.5, 1/200 с, 50.0 мм экв. Немного о возрасте Сейчас я попробую охарактеризовать трудности каждого возрастного периода юных моделей при фотографировании. До полугода детей, как правило, снимать очень трудно, так как у них довольно сложно вызвать нужные эмоции. Период от 6 до 9 месяцев гораздо продуктивнее и интереснее. Уже управляемое настроение даст возможность получить на снимках ангельские личики с широко открытыми глазами. Детки разглядывают то, что им показывают, спокойно лежат или сидят. Тут можно использовать фактурную красивую кроватку или корзинку, интересные костюмчики в качестве реквизита. В год-два у малышей начинает проявляться характер, и тут уже будьте готовы к импровизации. Ведь возможно, что все игры, которые вы заранее приготовили, окажутся совсем не интересны ребёнку. В этот период не стоит задумывать сложных постановочных фотосессий, лучше ловить детей в динамике, за игрой. В три-четыре года детям очень трудно долго находиться на одном месте, поэтому съёмочное пространство превращается в площадку для активных игр. И ваша задача — организовать эту площадку так, чтобы ребенок играл там, где необходимо для съёмок. А когда он увлечён игрой, вам легко ловить его эмоции. Ближе к 5 годам дети уже могут позировать, с ними гораздо проще договариваться. Например, можно попросить принять определённую позу, сесть за стол и взять книгу в руки, сделать удивлённое лицо. Тут как раз можно делать постановочные художественные кадры: ребёнок в роли учёного, писателя, художника и так далее. NIKON D600 Установки: ISO 640, F2.5, 1/100 с, 50.0 мм экв. Должен сказать, что гораздо интереснее снимать двух детей, чем одного, но это и сложнее. Тут эмоции одного ребенка должны совпадать с эмоциями другого. Если этого решительно не получается, надо дать время детям найти общий язык, подкинуть им общую задачу и снимать, как они выполняют заданное. Как видите, каждый возрастной период имеет свои особенности. Необходимо, планируя фотосессию, учитывать возраст моделей, их характер и интересы, о которых старайтесь заранее узнавать у родителей. Какой свет использовать при съёмке детей Вредит ли детям свет вспышек? Можно с полной уверенностью ответить, что нет, не вредит. Детей в студии снимают без применения жёсткого света, который ослепляет и бъёт по глазам. Чаще всего используется студийный свет, пропущенный через софтбокс и его прочие модификации, то есть достаточно мягкий. Софтбоксы, как и октобоксы, применяют в детской съёмке по нескольким причинам. Во-первых, дети непоседливы. А эти источники света дают широкий световой поток, что позволяет максимально подсветить нашу сцену, даже если ребенок выбежит из центра кадра. Во-вторых, маленькие дети обычно ассоциируются с чем-то воздушным и лёгким, а именно софтбокс даёт мягкие тени и сглаживает углы там, где они есть. Ведь даже портретная тарелка для съёмки детей может оказаться слишком жёстким инструментом. Итак, давайте разберём самую простую постановку света с одним источником. Обратите внимание, что стены помещения, в котором сделан этот снимок, полностью белые. Они служат основой дополнительного отражения, что даёт ещё больше света в кадре. Для детских съёмок я чаще всего использую октобоксы. Даже с одним источником света можно добиться вполне хороших результатов при правильном его использовании. Никогда не ставьте его прямо напротив модели, старайтесь, чтобы он находился по диагонали от неё. Следите за теневым рисунком, в детской фотографии идеальны изображения с мягкими светом и тенями. Напомню настройки, которые мы выставляем при студийной съёмке. Выдержка, как правило, — 1/125, минимальное значение ISO — 100–200 единиц, значение диафрагмы может меняться по ходу съёмки, но в среднем составляет f/8. А теперь рассмотрим более сложную постановку света. При таком решении изображение будет иметь более объёмный свето-теневой рисунок. NIKON D600 / 50.0 mm f/1.8 Установки: ISO 125, F6.3, 1/125 с, 50.0 мм экв. NIKON D600 / 50.0 mm f/1.8 Установки: ISO 125, F6.3, 1/125 с, 50.0 мм экв. В данном случае мы добавили ещё один источник света, который выполняет роль бокового (контрового) освещения. В качестве дополнительного источника можно использовать и софтбокс, и стрипбокс, и даже зонтик на отражение. Схема постановки будет выглядеть следующим образом. Октобокс также устанавливается по диагонали от модели и смотрит насадкой в пол. Световые схемы довольно простые, но действенные. Да и не должны они быть сложными и тяжело настраиваемыми, потому как дети нетерпеливы и подвижны. И если свет у вас настроен на конкретную точку и конкретный ракурс, то задуманный кадр может и не получиться. Один из неоспоримых бонусов детской съёмки — отсутствие необходимости в макияже. Но, тем не менее, лицо можно припудрить, чтобы избежать бликов на коже при студийном свете. Естественный свет Детей можно снимать, используя лишь свет от окна (фото ниже). Но в студии при этом должно быть много пространства, огромные окна и, желательно, светлые стены. NIKON D600 Установки: ISO 320, F5.6, 1/125 с, 50.0 мм экв. Но, если источник света — только окно, возникают некоторые ограничения при съёмке. Нужен светосильный объектив, высокие значения ISO и выдержка от 1/125, а может и все 1/160, чтобы не получить смазанных изображений, учитывая детскую подвижность. NIKON D700 Установки: ISO 320, F2.2, 1/125 с, 50.0 мм экв. NIKON D700 Установки: ISO 400, F2.5, 1/125 с, 50.0 мм экв. Конечно, снимать, используя свет только от окна, очень удобно. Кроме того, вы не пугаете детей вспышками и постоянным передвижением источников света. Поэтому, если у вас есть возможность снимать без дополнительного освещения, воспользуйтесь ею. В итоге вы получите картинку с мягкими неглубокими тенями, сумев полностью сосредоточиться на работе с моделью и ловле тех самых, внезапных и интересных, кадров. Для такой съёмки вам потребуется наиболее светосильная в вашем наборе оптика. Снимать придётся на открытой диафрагме, что даст приятное размытие и отделит вашу модель от фона. Я снимаю на полнокадровую камеру Nikon D600 и светосильный объектив Nikon AF-S 50mm G. Так же для подобной съёмки, которая требует минимум шумов на высоких значениях ISO, подойдут и кроп-камеры, например, Nikon D500 и Nikon D7500. Из объективов лучше всего подходят фиксы с большой светосилой или значением диафрагмы (F/1,4 или F/1,8), например, NIKON 35mm f/1.8G AF-S DX Nikkor. NIKON D600 / 50.0 mm f/1.8 Установки: ISO 160, F6.3, 1/125 с, 50.0 мм экв. Подводя итоги, напомним, что детская фотоcессия — это очень активная и интересная съёмка. Познакомьтесь с вашей моделью и старайтесь быть для неё другом, который поддержит в игре. Если ребёнок начинает капризничать, то стоит применить тактику выжидания. Пусть отвлечётся на какое-то время, займётся своими игрушками. А вы в это время подыщите более привлекательный реквизит и заинтересуйте малыша. После этого можете возобновить съёмку. Возьмите в союзники родителей вашей модели. Они наверняка знают, как уговорить ребёнка выполнять ваши просьбы, чтобы все намеченные кадры получились. Не забывайте про свет. Его должно быть много, но старайтесь использовать простые схемы освещения. Умейте ждать; чаще смотрите в видоискатель камеры и будьте в любой момент готовы снимать.

Фотозйомка багатофігурних композицій. Груповий офіцийний портрет. Практична частина.

Виїздна та репортажна фотозйомка.